Сообщения

Сообщения за октябрь, 2021

Моя стаття у фаховому журналі

Изображение
І знову моя стаття до ювілею, 25-річчя, нашого Загальноміського бібліотечного творчого конкурсу "Кожний спроможний випробувати себе" у фаховому журналі Національна бібліотека України для дітей "Бібліотека у форматі-Д". Читати повність можна за посиланням: "Бібліотека в форматі-Д"

ОСОБЛИВА ТЕРИТОРІЯ ДИТИНСТВА (Моя стаття у газеті "Чорноморські новини")

Изображение
Дитячі бібліотеки — це особлива територія дитинства. Своєю роботою ми прокладаємо малечі доріжку до читання, залюблюємо її в книжки. Тому від нас ви ніколи не почуєте: «Сядь і читай!» або «У залі повинна бути тиша!». В наших бібліотеках тиші не буває. Сьогодні книгозбірні реформуються, набувають нового звучання. В особі бібліотекаря наші юні читачі знаходять надійного друга, психолога, порадника, вчителя, методиста... ... Централізована міська бібліотечна система для дітей м. Одеси у 2020-у провела опитування серед своїх відвідувачів на тему «Причини, які спонукають до читання». У ньому взяли участь 135 респондентів (40% хлопців, 60% дівчат) віком від 9 до 15 років. Питання було одне: «Чому ви обираєте читання?». Пропонувалося багато варіантів відповідей, з яких можна було обрати кілька. Серед них опитані найчастіше обирали такі: книга — це знання (51%), працює та розвивається уява і фантазія (51%), з книгою можна подорожувати іншими світами та епохами (37%), книжка дає можливість ві

І знову моя книжкова полиця поповнилась цікавинкою

Изображение
Ця книжка потрапила мен і  до рук  під  час голосування  за премію   “Е спресо.  Вибір читачів — 2021”. Я вже знайома з творчістю авторки — Наталії Довгопол — за минулорічним голосуванням. Тоді я не вагаючись віддала свій голос за іі “Шпигунок з притулку Артеміда” тому дуже чекала саме на цю книжку. І не розчарувалась!  Цікавить? заходьте за посиланням і більш детельний відгук ви зможете прочитати на моїй "Книжковій полиці"  

"Чому я живий" впечатления после предпросмотра

Изображение
  Сегодня попала на допремьерный показ фильма "Чому я живий", снятого на Одесской киностудии. Признаюсь, шла неохотно. Ещё и погода не радовала. Но 2 часа в кинозале пролетели мгновенно. События на экране происходят накануне Второй мировой войны и далее во время войны, в Мариуполе. Это история любви, основанная на реальных событиях, произошедших в середине ХХ века. Семнадцатилетняя Фрося и ее любимый Ленчик мечтают пожениться, но Фрося — украинка, а Ленчик — еврей, к тому же, отец девушки категорически против евреев в семье. Жизнь влюбленных безвозвратно меняется, когда их родные и миллионы других людей становятся жертвами войны. Через судьбы двух семей — еврейской и украинской — показаны боль и ужас, в которые в то время погрузилась половина Европы. Но...этот фильм о человечности, о том, что кто бы ты ни был по национальности, по вероисповеданию, ты, в первую очередь, — Человек. Героям предстоит пережить оккупацию и нацистский террор, чтобы сохранить любовь и человечно