Книги. Куклы. Кошки. Блог Наталии Кавун

  З недавна в Універсальному читальному залі Централізована міська бібліотечна система для дітей м. Одеса , що на Катериниський, 67, відкрився Бібліотечний Арт-простір, який ми назвали "Діти - Арт - Бібліотека". Другою виставкою, яка експонується у цьому просторі, стала виставка картин Лариса Дем'янишина "Барви душі". Відкриття відбулося 31 січня, а я все ще під впливом того настрою. Таким теплим, сонячним, яскравим сяйвом моя душа не наповнювалась вже дуже давно. Ці картини надихають, зігрівають та надають сили, вони як живильна вода для нашего українського коріння. Навіть у приміщенні бібліотеки стало світліше, не дивлячись на відсутність електрики. Я дуже вдячна за таку круту подію. Навмисно не викладаю фото картин, їх потрібно побачити вживу на власні очі. Виставка відкрита лише до 20 лютого. Тож, поспішайте!

  -               Фіфі, ти не знаєш, що то за заєць сидить на нашому ганку? – Яшка підлетів до ляльки та плюхнувся поряд. От же ж той Яшка! Йому з ранку немає спокою. З полички, де вона сьогодні сиділа, Фіфі не могла бачити вікна, яке виходило на ганок, тому вона відповіла питанням на питання, як справжня одеситка: -               Яшко, чому ти про це питаєш мене? Я не бачу ані ганку, ані зайця. Тобі цікаво, то злітай до нього та спитай. Фіфі, як всі нормальні ляльки, в день не могла навіть поворушитися. А от вночі вона жила справжнім життям, адже лише вночі, коли її не бачать люди, могла рухатись, бігати та стрибати. Вона навіть, не могла розмовляти з пані Оксаною, хазяйкою бібліотеки у якій вони з Яшкою мешкали. А іноді так кортіло їй щось сказати. Яшка – бібліотечний привід – вів більш рухомий спосіб життя. Він вільно пересувався бібліотечним приміщенням, навіть іноді бешкетував скидаючи з полиць дрібні книжечки, або пересуваючи речі, але то таке. Головне, що він міг спілк

А ми тут трошки потеревенили напередодні Дня захисту дітей про дитинство, про ляльок та про дорослих, які досі граються іграшками...  

Недавно пообщалась с журналистами. Видео  Здесь  

             Фифи сидела на книжной полке и лениво качала ножкой. Ей было грустно. С самого своего рождения Фифи считала себя особенной. Как же, ведь ей, простой тряпичной кукле, посчастливилось жить в огромном доме. В этом доме всегда было много детей, они с радостью играли с ней. А еще, Фифи не просто жила в этом доме – она здесь работала. Да, да, да! Куклы тоже работают. Когда Фифи принесли в большой дом, который называется детская библиотека, и поселили на полке полной книг, хозяйка библиотеки госпожа Оксана доверила ей очень важную работу – быть «лицом» библиотеки. Хорошо быть чьим-то лицом, но в тот момент у куклы даже не было имени. И тогда госпожа Оксана объявила конкурс среди маленьких читателей библиотеки. Все вместе придумали для новорожденной куколки красивое и очень библиотечное имя – Фифи Буковка. - Вот теперь, Фифи, ты полноценный член нашего библиотечного коллектива – сказала госпожа Оксана, усаживая куклу поудобнее. – Знакомься, это Татьяна и Светлана – библиот

  Сегодня Ермилов день.  По-другому этот праздник называется Ерема и Ерема на печи, а еще, сегодня День кошек. На Ерему прародители пристально наблюдали за кошками, жившими в семьях. По их поведению предсказывали погоду. Так, считается, что если кошка свернулась клубочком и прячет мордочку, то грядут морозы. Еще были убеждены: «Если кошка катается по половицам, то, значит, тепло в дом стучится; если стену дерет — значит, ненастье у ворот».  Кроме того, 26 января предки смотрели, куда ложится питомец. На это место следовало «встать и не сходить с него подольше». Примечательно, что в таком положении кошке молились о здоровье и избавлении от недугов. Считалось, что если в доме есть больной, то чтобы он быстрее поправился, его в Еремин день нужно посадить на место, где любит лежать кошка. Чтобы ребенок в течение года быстро засыпал и крепко спал по ночам, вечером на Ерему, прежде чем положить малыша спать, в его колыбельки должна побывать кошка. Тот кто на Ерему рядом с кошкой уснет, рас